Співавторство

Під стук класичного блюзу

Сторона перша

треба просто щось змінити… тобто почати щось робити… тобто почати ось це і прямо зараз…дотримуйся субординації,ніколи не змінюй те, чого не зможеш змінити,полковник не любить коли його кличуть майором,так не прийнято,в них є певні правила етикету, вони проживали своє життя не для того щоб хтось ставив себе вище, щоб хтось демонстрував силу свого інтелекту, не можна одним називати інше, не можна, все має знаходитись на своєму місці, і тільки, і крапка, я відправив телеграму своїй сестрі, я просто привітав її з днем народження, я не пам”ятаю таких дат, я не пам”ятаю багатьох імен, видатні події стали однаковими, недочитані книги переслідують мене, треба дати визначення кожному зі своїх вчинків. в дитинстві я її бачив набагато частіше і як поріг усьому я зрозумів, що дорослішає, тобто старіє, лиш тіло… вчинки не зміниш… тому що люди не змінюються…

сидячи за столом на якомусь непевному банкеті ти почував себе змістовно і досить таки впевнено, сидів сам, стіл довгий, навколо стільці, на котрих написані імена, тому що є корпоративна етика, її не можна порушувати, хоч це і не армія, але все ж таки не порушуй корпоративної етики, ніколи, клади листи у правильному порядку, підписуй все так як у зразку, облизуй марки знизу – вгору, так вони краще будуть виглядати на своїх посадах, закомплексовані та непевні, халявна вода у кулері – це основа, це є вплив імперії на тебе,людина більш ніж на половину складається з води, вони програмують воду у офісах, вони змінюють її склад, вони змушують тебе на підсвідомому рівні ставати на коліна тоді, коли вони цього забажають, а заробітна плата і система мотивації тут не працює, тобі будь-який військовий скаже накази не обговорюються, але прийшла демократія, і почали програмувати воду, клонувати клітини, експериментувати з природою, змінювати ландшафти, проводити перевибори, революція це крок назад, але танець має схему кроків, вальсуючи ти робиш крок назад, рахунок на три, ходиш по квадрату, людина створює дивовижні речі… вони програмують воду, ти слухняний, вони тебе вдягають у форму, вони роблять тебе таким само як інші, вони роблять тебе частиною усієї композиції, котра дуже слабко тримається на ногах, але всі вживають воду, котру вони програмують, ці великі начальники, масони, у кожного є персональний шаман, чаклун або програміст котрий програмує кожну пляшку, кожну посудину, в котрій зберігається безкоштовна вода для персоналу, конусоподібні чашки для того, щоб ти не міг поставити посудину на полицю і затриматися, ти випиваєш певну кількість і йдеш працювати, тобто чекати коли наступного разу ти підеш пити воду… стільці підписані але нікого нема, дивна система тренінгів тебе навчають, тобі демонструють, але не пояснюють, щоб ти не знав корпоративної таємниці, все людство загрузло в комерції, вмикаєш канал діскавері і можеш побачити рекламу новітньої зброї, котра може пострілом знищити тебе, розірвавши на фарш, і за кадром кажуть що це останнє що було винайдено людьми у білих халатах з великими святими чистими головами, і ти допиваючи свій чай розумієш, що ні, це не новітня зброя, що є краще, більше і могутніше, що імперія зробить з тебе раба і знищить, через тебе, саме тебе, керуючи тобою… і ось приходить інша половина команди, твоєї команди з лідерами та підпорядкованими їм людьми, все гарно, починається обговорення, презентації, та вплив на тебе, щоб ти не розуміючи як, продав саме це, саме їм і нікому не розказував про їх нову розробку, тому, що бізнес це війна, тому, що гроші мають погану звичку закінчуватися, тому що в цій грі ти ніхто, ти член команди без права голосу, твій пастух має стимул і ти їси там де тобі скажуть і так як ти маєш робити, а в гіршому випадку(звісно тільки для тебе) випишуть тобі певні кошти і звільнять коли тобі вже за сорок, і ти забув як це – змінити щось і не боятися, і ти починаєш пити, розбиваєш обличчя об асфальт, починаєш ненавидіти себе за те що твої діти стають агресивними до тебе, ти маєш йти до психолога і пояснювати йому чому ти прийшов, і він має тобі розказати що тобі робити, ти не лідер – ти підлеглий, ти під ним і тобі це не подобається…

вам роздають пакет документів, вам вручають секретні матеріали, котрі тільки для вас, і ви маєте виконати свою місію, зробити так щоб всі були задоволені, щоб було приємно імператору, ви – мурахи в цій цікавій грі, ви – пил, ви – ніщо, але коли ви виходите з приміщення ви впевнені, що ви еліта,що ви маєте соц. захист, що ви у безпеці, що вони вас люблять і що ви їм потрібні, ваші амбіції переходять у адреналін і ви йдете працювати з шаленою енергією, щоб не підвести свою команду, через два-три роки, ти вже ненавидиш кожного з них, ти боїшся дивитися у вікна, ти – клерк, ти – службовець, ти – менеджер середньої ланки, ти не підходиш до вікон, ти п”єш запрограмовану воду, ти дивишся новини раз на тиждень, ти боїшся всіх, навіть себе, ти навіть поголитися нормально не можеш, тобі огидно дивитися на себе… світ – це комерція, ти маєш це довести перш за все собі…

ти мав певні думки щодо цього, ти знав куди ти йдеш, ти знав, що ти підписуєш, ксерокопії паспорту,твій ідентифікаційний номер, твоя анкета, твій підпис, і їх рішення… проста схема, щоб втрапити туди і набагато складніше звідти вирватися… вони мають людей котрі гарно розказують, солодко так, що ти починаєш думати, що дійсно ти такий як вони, ти будеш пити їхню воду, ти будеш виконувати завдання підвищеної складності, ти будеш дотримуватися субординації, ти станеш сильним, вивчиш англійську для них, навчишся правильно прасувати свої штани, чистити взуття, і забудеш про весь світ, ти станеш першим і кращим, ти будеш очолювати хіт-паради, твоя пісня буде займати перше місце тому, що вона написана простими словами, ротацію тобі забезпечать, тобі дадуть грошей на наркотики, тобі дадуть грошей на секс, але ти маєш розуміти, що імперія любить слухняних, і ти маєш пити запрограмовану воду, котра змінює форму кристалів залежно від усього…

рішення приймають швидко, в них є програмне забезпечення для цього, prime decision чи щось на зразок цього, вони візьмуть тебе, і зроблять членом команди, ти будеш спати по чотири години на день, але ти станеш першим хто змінить цей світ…

ілюзії, виміри, зупинки і віра в найкраще…

офіс має дивну мережу і інфраструктуру, кожне робоче місце – це певний квадратний метр, твій ореол, твоя батьківщина, ти тут хазяїн, в тебе є чашка, ложка, кава, цукор і один спільний холодильник на весь офіс ти також вважаєш безпечним місцем, в тебе навіть може бути свій кактус біля монітору, персональний номер і набір правильних фраз, активний продаж, відповіді на дзвінки – всі пов”язані, але ніхто ні на що не впливає, коли з тобою щось станеться, тебе забудуть швидко і просто, твоя мрія – це підключений інтернет і вільний доступ, ти обожнюєш соціальні мережі, тільки там тебе можуть зрозуміти і вудчуття того, що ти обманюєш імперію тим що у робочій час сидиш в одній з мереж робить з тебе дійсно супер героя, ти вмієш швидко згортати вікна, робити вигляд, що ти працюєш, ти бездоганно все робиш, твій мозок працює найінтенсивніше в такі моменти, ти пишаєшся собою…

ти пам”ятаєш коли в тебе обід, ти не любиш коли тебе цього позбавляють, кожні півгодини ти виходиш з пріміщення, бо так роблять всі, ви обговорюєте певні проблеми, пов”язані з роботою, тобі навіть не треба знайомитись, бейдж сам розкаже тобі все про цю людину, це спрощує життя, це дає їм право звертатися до тебе по імені і їм все одно що ти робив вчора і які ти маєш інтереси…

ти ніколи не торкався релігії, я завжди вірив що щось є, але пояснити аргументовано, що щось існує ми можемо так само як і пояснити, теж аргументовано, що нічого не існує, логіка, політика, інтелектуальна праця, заробляєш головою, цінують усі твою голову, всі в тебе вірять(принаймні тобі так кажуть) і ти не проти… хоча й доводиш усім протилежне, ти компостуєш талони у громадському транспорті, купуєш жетони, їздиш кожного ранку до пункту призначення, розмовляєш сам з собою про те, як тебе це дістало, збираєшся змінювати світ, сидиш у соціальній мережі, засмучений тому, що закривають портали і намагаєшся не торкатися теми порнографії… але всім вона подобається, всі кричать, що це погано, але продовжують знімати самі себе на відео і заливати то в мережу, і всі мастурбують на незнайомих людей, всі кажуть що це класно зустрічатися з порнозіркою, але ніхто цього не робить, парламентарі засідають і говорять що це погано, що це занадто далеко зайшло, що порнографія знищує молодь, але молодь не цікавиться політикою, а парламентарі тримають декілька борделів і отримують гроші, і самі користуються певними послугами порноіндустрії… контрацепція продається всюди і чому всі дивуються, що діти собі дозволяють такі речі? навчіть їх це робити правильно і отримаєте інші наслідки… зараз модно бути бі… в Бога не вірять, але вірять в одностатеві шлюби, треба бути терпимим до всіх, навіть до тих хто здійснює статевий акт з твоєю головою…

сепаратисти не можуть посягнути на цілісність ,революціонерів нема, світ – це комерція… вибори – це тимчасовий заробіток для студентів, безкоштовні газети, задарма зрубані дерева і забруднене місто, робота для комунальних працівників, але засіб інформації для тебе, коли ти їдеш у повному метро, ти можеш себе розважити, іноді там цікава інформація, котра тобі ніколи не знадобиться, тобі не буде кому розказати те, що ти прочитав і які думки маєш з цього приводу… ти давно забув про що мріяв, ти став матеріалістом, ти маєш хобі, але ніколи ним не займаєшся, ти маєш якісь думки, ти спиш мало але бачиш яскраві сни в яких ти інший, ти працюєш на імперію і маєш вдома телевізор підключений до кабельного, ти любиш слухати музику але вона вже інша, ти забув, що час, на відміну від тебе, йде вперед, а не ходить по квадрату, де рахунок на три чверті…

купи квиток на поїзд, поїдь подивися на міста, зміни бекґраунд, ти так можеш скоро когось вбити, тобі потрібна допомога якісного дипломованого психолога, ти ненавидиш п”яних, але ти забув коли ти таким не був, тебе вивертає від усього, геній, герой, лідер, ніхто… це єдина вірна комбінація слів, ти п”ялишся на екран в метро, хоча на пам”ять знаєш усі станції на твоїй гілці, ти не розвиваєш свою пам”ять, вона йде від тебе, тобі ніколи не стати дисидентом і ти про це жалкуєш, все що в тебе є – це взуття, яке натирає тобі ноги, білий комір і бейдж, атрофовані м”язи і гастрит, це є професійно-набуте, хоч щось було зроблено тобою як професіоналом…

всі хвороби лікуються, душевні рани заливаються рідиною і все стягується, коли тебе народжували ти не питався чому тут, кожен має бути на своєму місці, на кого ображатися? почни з себе, запишись на йогу, повигинай свої суглоби, полюби своє тіло, будь у гармонії, пий зелений чай, їж суші, купи собі японське авто, будь собою, це протизаконно, цим ніхто не займається… написав слово – приліпив до монітора( власне я просто на моніторі олівцем пишу), щоб не забути,оціни, на що ти дивишся частіше,а потім дивуєшся, чому ти так погано бачиш, зір не повертається, ти ж не робиш зарядку кожного ранку, а скільки разів ти собі обіцяв перестати, скільки разів ти змушував інших повірити в тебе, в той час коли в себе ти не віриш, знайди хороше в собі, пий мінеральну воду, грай у великий теніс, купи собі шкарпетки з написом “adidas”, ходи у спортзал, накачай собі м”язи і будеш мати чудовий вигляд, будеш ходити на пляж і засмагати, і всі будуть ходити і дивитися на твоє рельєфне тіло… слідкуй за собою, не переходь вулицю на червоне світло, не вдягай того, що тобі не подобається, не їж гострого…

ти заварюєш собі чай: три ложки сухого заливаєш водою, котра нагріта трохи більше восьмидесяти градусів, накриваєш даєш настоятися, зливаєш в іншу чашку, дві чайних цукру, перемішуєш, язик терпне, дійсно міцний, але на четверту ранку в самий раз, вчорашня преса, сьогоднішній ранок, крихти на підлозі і нічого не видно за вікном, зимою переважає темний час доби, світлий здає позиції, так і добро… більшість злочинів скоєно у темний час доби, не можна почувати себе у безпеці, коли не бачиш, що поперед тебе, кожен давно параноїк, скільки магазинів зі зброєю, кожна одиниця якої здатна завдати шкоди тобі і оточуючим людям, ніхто не контролює потік контрабандної зброї, але всі про нього знають, на чорному ринку (знову таки темна сторона) можна дістати усе, головне, щоб в тебе були гроші, можеш купити вибухівку, можеш купити собі танк, а чому б і ні? танк – це аргументована річ, не хочеш танк – купи собі пістолет, будь-який, американський, вітчизняний, але купи, це дасть тобі владу, коли в тебе в руці Беретта М-92, калібр 9мм, у якої найкраща кучність стрільби, що з 25 метрів з упору всі 15 пострілів вкладуться в коло діаметром 50-60мм, ти зможеш змінити світ і, знаєш, багато людей вірять у цю святу істину, тому, що не дарма у школах лунають постріли, невдоволені собою молодики думають, що у цьому винні оточуючі їх люди, це стало нормальним явищем для сьогодення, в мирний час, коли усе доступно чому б не дістати собі частину радості і сили, а головне – влади, ти можеш грабувати, вбивати, ґвалтувати і бути непокараним, але це – недоліки законодавства, у бідного не буде грошей придбати зброю, у багатого буде причина залишитися непокараним, від цього і вірять у релігію, ходять до церкви, вірять, що щось зміниться, що маніяків стане менше, що влада стане розумнішою, але справедливості ніколи не буде тому, що на чорному ринку на тебе чекає твоя зброя, твоя місія… імперія змушує тебе цікавитися такими речами, вони вже прослуховують твої телефонні розмови, вони переглядають твої улюблені порнофільми, вони програмують воду, ти маєш щось з цим зробити…

як давно ти перечитував казки? я – давно, тому… коли проходиш повз дитячий майданчик не можеш не помітити агресивно налаштованих дітей, агресивно налаштованих батьків, вони бажають тобі добра, малий, вона лупцює тебе за твої бажання, спокутуй свою провину кров”ю, а вона заливатиме свої сумніви вином, ти ні в чому не винний, вона теж… модель поведінки налаштовує тебе на подальше життя, твоя активність проявляється одразу після народження, твій крик надихає, потім він перетвориться на голос, тобі запхають у голову словники, мови, ти навчишся розмовляти, потім підеш на вулицю, де тебе навчать іншим речам, про які твої батьки тобі не розказували, ти почнеш матюкатися, курити, пити, далі все залежить від інших, тебе зірве, ти будеш шукати пригод, перший секс, надуманий досвід у цих речах, забльований одяг, бійка, двійка, школа, музика, побачення, а далі ти прямуєш до фінішу, імперія чекає на тебе, ти підріс, ти можеш стати одним з них, твій час прийшов… ти отримаєш ідентифікаційний номер, паспорт, держава виростить з тебе громадянина… ти почнеш ходити на вибори, проявляти громадську свідомість, ходити на суботники, фарбувати паркани, ходити на корпоративи і бути гідним членом команди, займатися сексом на копіювальній машині з незнайомою дівчиною з сусіднього департаменту, забудеш про мораль і інші принципи, в тебе буде персоніфікована зарплатна картка, ти будеш боятися банкоматів і чекати два дні з усього місяця коли тобі нарахують твої гроші…

тренінги, які ти будеш проходити сприятимуть твоїй подальшій кар”єрі, твоє резюме буде наповнюватися назвами та іншими подіями, заслугами, подяками, в гіршому випадку – доганами, ти будеш приймати участь у соц. опитуваннях, в тебе буде крутий мобільний телефон, але чомусь ти не зможеш відчути себе щасливим… в тебе почне з”являтися якась параноїдальна думка, ти знайдеш винного… ти прийдеш на роботу, зайдеш в інтернет і згадаєш про дивну статтю в газеті, про знищення зброї котру вилучили у громадян, чому б не завести собі таку домашню тваринку? але полювання може бути набагато цікавішим…

(балваніще,розвий думку)

ти знаходиш людину яка надасть тобі можливість стати сильним, нажаль ти не обрав шлях самовдосконалення, ти перейшов до самознищення, всі гроші які були тобою відкладені на майбутній чорний день, на вдосконалення себе, на самореалізацію ти зміг взяти у себе в кредит, ти аргументував що саме так ти зможеш змінитися, а найголовніше стати найкращим, досягти мети,перейти на інший вимір, ти вже декілька років у цій системі, ти знаєш що до чого, ти всього добився сам, ти був кращим у всьому, ти найкраще виконував свою роботу, ти ніколи не відмовляв, ти працював у вихідні, ти приносив у жертву свій вільний час, це тебе бісить, це тебе розчаровує, ти не пам”ятаєш, коли в останнє лежав на дивані перед ящиком і дивився на рекламу, ти працював, ти саме з тих, про яких кажуть: “кар”єрист”, ти так думав, всі так думали, ти ніколи не пропускав корпоративів, ти був у команді, ти знав багатьох з них особисто, на твоїх очах вони повзли на гору, ти був старший, ти завжди дотримувався субординації, ти навіть не мав лікарняних ,але чомусь ти не міг дістатися найвищої ланки, щось в тобі було не так, мабуть тому, що ти занадто багато знав, ти вже проводиш тренінги, в тебе більша зарплатня, але почуття того, що тебе недооцінюють тебе не влаштовує… саме тому ти знайшов цю людину, саме тому ти перечитав все, що зміг знайти в інтернеті про зброю, ти визначився, ти обрав, на тебе чекала твоя Беретта М-92…ти зняв кошти з картки, ти вийшов з відділення банку, ти пам”ятав адресу, ти знав куди треба йти, ти знав яка кімната, єдине ти не знав, як виглядає ця людина, ти знав де тобі потрібно лишити гроші, ти знав, де тобі потрібно забрати зброю, і ти знав, що за тобою прослідкують, хоч ти не мав на думці взяти зброю і втікти, ти був чесним, імперія навчила тебе цьому, ти довіряв людям, але люди не довіряли тобі, ти йшов по вулиці і дивився в очі зустрічним людям, і не міг зрозуміти чим вони відрізняються від тебе, вони не влучають у смітники, вони не вибачаються за те, що зіштовхуються з тобою, вони агресивні, крикливі і хворі… саме так ти охарактеризував кожного, кожного з зустрічних людей, далі ти спустився у підземний перехід, ти чув музику, котра там лунала, ти бачив музикантів, ти заздрив їм, але розумів, що імперія і до них дійде, ти хотів цьому зашкодити, ти хотів позбавити себе відчуття, що тобою керують, ти підіймаєшся по сходах, ти не рахуєш їх, твої долоні пітніють, на лобі проступають краплини поту, ти відчуваєш, як з тебе виходить запрограмована вода, ти вперше в житті робиш щось настільки схиблене, настільки сильний вчинок, що сам дивуєшся з себе, ти мабуть поділився б з кимось усім, що в тобі було, але не міг,ти розумів, що розмови тут не допоможуть, що адекватно тебе не сприймуть, кожен з них, подібних тобі, не підтримає тебе, вони потиснуть тобі руку, поплескають по плечу і на цьому все закінчиться, ти проходиш ще два квартали, в тебе велика сума щоб їздити у громадському транспорті, її було важко дістати, але дуже легко втратити, ти відчуваєш що ось цей будинок, ти обережно заходиш, ти підіймаєшся на потрібний поверх, заходиш у потрібні двері…

НеНескінченна фієста, безсвідомі подихи, що шукають губами отруту. Очі слухають вітер і цього надзвичайно бояться провідниці. Вони взагалі бояться всього, що можна використати в суді, бо вони не змінюють білизни, а тільки беруть гроші. Часом беруть більше грошей й щедрим звірям дістаються навіть такі об”ємні туші радості життя. А ще можна замовити алкогольні напої й маленьких чотирнадцятирічних проституток, які без націнок роблять тобі добре за п”ять гривень в годину. А ще можна замовити вбивство, але це вже гривень до трьохсот, тому такі замовлення трапляються рідко.

посеред кімнати стоїть стіл, на столі ящик, більше в кімнаті немає нічого і нікого, в коробці лежить записка, в ній код від камери схову де лежить твоя Беретта М-92, ти дістаєш рол грошей, як у крутому кінофільмі, кидаєш у коробку і, чомусь, довіряєш людині, котра лишила тобі повідомлення, ти виходиш, зачиняєш двері і їдеш на вокзал за своєю новою подругою, за твоєю силою… вона чекає на тебе і ти це відчуваєш…

ти швидко відчинив камеру, ти забрав пакунок і не розгортаючи поїхав додому, ти не міг дочекатися коли будеш тримати її в своїх руках, коли відчуєш цей холодний, але ніжний дотик… ти увійшов у свою квартиру, увімкнув світло і розгорнув пакунок, взяв пістолет і, націлившись у дзеркало, побачив там себе, ти собі сподобався, ти дійсно круто виглядаєш, тепер ти маєш зробити те що запланував…

Сторона друга

18. 03. 2089р. місто Берн, Швейцарія

Спалені вогнем й розірвані бомбардуванням, колись зелені, галявини зустрічають ранок. Генерал -Майор з’їжджає по стінці розваленої будівлі надавлюючи рукою, тримаючи в ній коричневу від йоду вату, в районі печінки. Правою він стискає автомат, від чого біліють кінчики пальців. Генерал-Майор плаче, хоча, скоріше, надривно ридає. Сльози лишають чисті доріжки. Влучний постріл змушує мізки чоловіка розтікатись по обгорівшій стіні якогось точно, в минулому, красивого дому. Звучало щось з сімейства Драгунова.

Хронологія подій Червоної Лихоманки кінця зими – весни 2089 року:

19. 02. 2089р. – Війська червоних проходять ще 70 кілометрів й лінія фронту позначається вже як: Берлін-Прага-Любляна

24. 02. 2089р. – Згідно до плану Вермахту, свої позиції займає важка артилерія Земного Директорату.

02. 03. 2089р. – Червона Фракція вибита з території зелених зон й витіснена в жовті екологічні зони.

07. 03. 2089р. – «Велика Енергетична Паніка» . В ніч з понеділка на вівторок Спецпідрозділи Фракції успішно проводять диверсії на 14-ти з 20-ти атомних електростанцій держав Західної Європи, котрі є членами Земного Директорату.

08. 03. 2089р. – Користуючись відімкненою системою безпеки фракція вторгається в зелену зону з північного сходу, шляхом масового десанту під прикриттям нечисленної легкої техніки. Хід військ відразу блокується оперативними силами Директорату, утворюється лінія північного фронту Калінінград-Черняховськ-Сувалки. Війська Фракції переходять до партизанського руху. Це дає змогу виступити військам Кишиньова, відкинутим в «англо-французьку» жовту зону. Проводиться масивне бомбардування Берліну, Праги та Ойбіну.

09.03.2089р. – ЗД бомбардує й випалює Калінінградську область. Північний фронт майже цілком знищено.

14. 03. 2089р. – Пік агресії Фракції. Вона наступає з північного заходу й доходить й окупує столицю Земного Директорату – місто Берн. Відновлюється енергопостачання по всій території Директорату. Кількість жертв з обох сторін, за підрахунками спецалістів, складає 520 000 чоловік.

15. 03. 2089р. – «Вдала покупка». Військо Кишиньова взяте в кільце. Після декількох поразок при спробі вийти з петлі Генерал-майор погоджується на переговори, результатом яких стає цілковита амністія для людей під проводом Кишиньова й висилання їх в «Нову Землю», тобто знову в англо-французьку жовту зону. Генерала з його особистою гвардією лишають в Берні.

18. 03. 2089р. – «День Подяки». Розформовані люди Генерал-Майора прибувають в «Нову землю», а саме в місто Кальвадос. Того ж дня Кальвадос підлягає щільному бомбардуванню, знищуючи залишки 14-тої спец. дивізії Червоної Фракції. Того ж дня при спробі арешту генерал-майора Кишиньова відбувається перестрілка на околицях Берну, де Кишиньов помирає від пострілу елітного снайпера Земного Директорату Джона Шепарда, мова про якого піде нижче.

21. 03. 2089р. – масивні сили Директорату мобілізуються до однієї з останніх ліній фронту, а саме на кордон між Венгрією та Румунією.

22. 03. 2089р. – Червона Фракція розуміє свою поразку й відходить в жовті екологічні зони.

24. 03. 2089р. Околиці міста Харків, Україна. Польовий тил Червоної Фракції

Хірурги ріжуть, Сестри бинтують.

Ті, хто ще має сили – копають братські могили. Інших виходжує місцеве населення. Адмірал Де Ґоль вже два дні вислуховує звіти про бойові поразки й втрати й два дні насмерть упивається місцевим самогоном. – Старший офіцер Шухевич, дозвольте відрапортувати. – в палату заходить молодий смазливий вояка, його корчить від перегару, що тепер проник в кожну річ в приміщені. – Валяй, офіцере. – Адмірал бере правицею бутиль з самогоном й з горла до нього прикладується – Невідома невелика група легкої техніки під знаменами Фракції форсувала Дніпро й направляється сюди. Розвідка доповіла, що Директорат підняв в повітря візорів для детекції нашого місцезнаходження. – Від Шухевича несе потом, нервово скорочуються м’язи правої руки – Карту мені. І самогону. – офіцер кладе на стіл липку від поту карту й швидко виходить з палати. За 20 хвилин – Хлопців з вісімдесят шостої зенітної в Мерефу, легковиків направити в Пісочин. Зараз же! – Де Ґоль вириває з рук хлопця повну пляшку й знову заливається.

Так чорнобильський резерв приєднався до розбитої Фракції Сучасники пишуть, що адмірал важко сприйняв, здавалося б, радісну вість про неочікуваний резерв. Ддалеко не кожен головнокомандуючий зміг би холоднокровно сприйняти союзників, які не прийшли на допомогу, коли цього потребували всі сили Фракції. Після того, як адмірала заспокоїли, посланців все-таки накормили й напоїли. Ті розказали, що керівник підрозділу ЧФ-9, Шувалов Родим, відомий як «Чаплін» заборонив їм долучатись до основних сил, натомість наказав зайняти оборонні позиції для завершення переобладнання об’єкту «Чорнобиль-2». Тепер, коли все було налагоджено, Чаплін приготувався викласти перед Адміралом власний план дій. Перед адміралом поклали ноутбук, який був з’єднаний з штабом через лінію зв’язку, прокладену за допомогою одного з останніх супутників, що лишились у Фракції. Шувалов розказав, що успішно завершив дослідження Резонансу Шумана й переобладнав об’єкт «Чорнобиль-2» для керування статичною енергією, яка конденсується між поверхнею планети й стратосферою. За його словами це було абсолютним захистом від повітряних атак. Також він повідомив, що вдало провів експерименти з портацією матеріального неживого тіла шляхом розкладення й трансляції через статичні електромагнітні. В план Чапліна входило прийняття удару Директорату залишками сил Фракції, як тактичного ходу для того, щоб, подібно підриву електростанцій, побудувати приймач на території Берну, куди транслюється атомна бомба, що вже з дідівських часів зберігається в харківському музеї, в 2033-му перейменованому як «Музей вічної пам’яті безсенсових воєн». «Якшо відрубати Василіску голову – інша в нього не виросте» – пряма мова. Після закінчення конференції резерв Червоної Фракції вирушає до Харкова. Почались роботи по укріпленню оборони міста. Готується спец. підрозділ для зведення приймача на території Берну. (прим. авт.)

30. 04. 2089р. – Сили Земного Директорату підіймають в повітря бомбардувальники. Чаплін проводить перший та успішний запуск об’єкту «Чорнобиль-2». ЗД втрачає всі літаки, які були в повітрі на території України, станом кордонів за делійською унією, що приводить їх в шок. Основна частина сухопутних військ ЗД, за наказом Президента Директорату Йосифа Дідаковича вирушає на Харків.

01. 05. 2089р. – Спец. підрозділ ЧФ «Чарлі» проникає на територію Лугано й з’єднується з агентами ЧФ. 01.05.2089р. – «Вирок»

14:52 (GMT+0) Будинок Головного Секретаріату Земного Директорату, місто Берн, Швейцарія

На трибуну зійшов повний, бородатий, лисий чоловік в запиленому потертому костюмі. Він трохи відставив склянку з водою, підкорегував розташування мікрофону під себе й почав: «Селекція полібарвних індивідів мала закінчитись ще сім років тому. Як всі ви знаєте, нам прийшлось відчути на собі не тільки абсурдне нерозуміння країн другого рівня, але й жорстокий спротив нашій політиці. Не ми розв’язали цю війну, але сьогодні саме ми поставимо в ній крапку.» – запиває слова водою. – «Велику ціну ми заплатили за воз’єднання й мир. Хай це служить для нас уроком.»

Різкий неприємний голос з середини залу закінчує символіку мовчання й змінює керунок форуму: « На полях смерті я бачив достатньо. Скажіть, то чим Ваш режим, пане Президенте, відрізняється від тих глав держав, котрі ми асимілювали? Віра, Сила, Єднання – вони мали все те, що є нашими інтенціями з того самого початку кровопролитних змагань.» Пан Президент ласкаво, по-батьківськи посміхається й продовжує: « Прошу вітати нашого з вами героя, в даний момент відстороненого від прийняття участі в бойових діях, кращого снайпера Військових Сил Земного Директорату й, в минулому, успішного дипломата – Джона Шепарда. Саме він своїми героїчними діями, розумом й душею, що віддані нашому альянсу, він став прикладом для юних, проте мужніх новобранців, що в даний час поповнюють ряди оборонців Миру. Радий бачити Вас на нашому форумі. Відповідаючи на ваше питання, я хочу ще раз наголосити, що не ми розв’язали війну. Передовими засадами Директорату є мир, бо саме він констатує всебічний розвиток людства загалом та будь-якого індивіду окремо. Мені дивно чути питання такого роду від вас, шановний Джоне.»

Очі колишнього дипломата наповнюються осадом останньої надії. Останні підказки отримані, ставки зроблені. Імперія померла, хай помре Імперія. Перед тим як продовжити, Президент ледь чутно говорить: «Потужність на нуль сімдесят»

18:14 (GMT+0) – Своя людина, а саме – дехто Шепард, проводить підрозділ Чарлі через блокпост телебашти «Центрино»

22:36 (GMT+0) – Уряд Директорату повідомлений про знищення сил Фракції під Харковом

22:37 (GMT+0) – Шувалов Родим, керівник НДІ ЧФ повідомлений про успішне доставлення пакунку

09.05.2089р. с. Корпівка, 20км від Ростиславля, Білорусія

Рівно по центру безлюдної площі стоїть одинокий стовп, на якому розвішані гучномовці, що безперестанно пропагують: « Влада плює на вас, не кажіть про політику й релігію – це ворожа пропаганда. Режим має впасти! Кожен з нас має позбавитись від жадоби, лінивості, покірності й рабства. Двадцять друге століття не має в собі місця для рабства! Ми витримаємо цей бій! Ми не відступимо від свободи! » – голосовий запис, що впродовж багатьох століть буде одиноко повторювати свій порожній заклик, допоки слова не стануть піском

16.06.2089р – Під впливом радіаційних вітрів вироджується популяція японської імперії

21.09.2089р – Вітри доходять до Південної Африканської Республіки

02. 12.2089р – Останньою жертвою стає Австралія. На планеті лишається лише кількатисячна популяція людей, що потрапили до стратегічних бомбосховищ.

03.04.2174р – Через нестачу ресурсів й забруднення основного кисневого фільтру, про розгерметизацію приймає рішення останнє сховище, але екологічний стан поверхні планети не є достатньо життєздатним

Сторона третя

Хтось за столом чітко і ясно вибиває ритм класичного блюзу. Це розриває сон і я безрезультатно намагаюсь той ритм потопити в псевдо реаліях мозку. Краплі води, підтримані зливою проникають через відкриту кватирку й орошують голе тіло. Цей стук. Нашарюю рукою на підвіконні книжку й кидаю в сторону столу. У відповідь розсипаються стовпчики дисків, але звуку все-таки позбуваюсь. Починаю розуміти, що це не моя проекція звуку. Вирішую зробити ранкової кави. Випиваю каву. З телефонного дзвінка дізнаюсь, що запізнююсь на роботу. Роблю начерк в блокноті, зберігаю файл “сторона третя. txt”, вдягаюсь й виходжу на вулицю.

Сонце починає займатись улюбленою справою, а саме – плавленням асфальту. Доходжу до найближчого магазинчику й купую мінералки. Повз мене повільно, мабуть вся справа в slow-mo, пропливає Андрюха. Кажу йому, що він помер три місяці тому, натомість безакцентовою літературною російською він відрізає: “Сквозь тернии к звездам”, і вже іншим голосом: “Потужність на нуль сімдесят п”ять”. Блюзовий ритм рівними пульсами б”є в голову. Лопаються капіляри, починається крововилив. Кліпаю очима й не знаходжу співбесідника на фініші.

Сірий емоціон. Напрочь.

Після роботи йду парком. На лавці сидять Боря й Сєрий, поруч –  склянки й пляшка “Біленької”. Підходжу, Боря бере порожню склянку й наливає по вінця. Сірьога без єдиного звуку рукою показує на чоловіка в діловому костюмі, що стоїть серед площі й тримає в руках бокс з-під модему. Відкриває коробку, дістає пістолет, швидко запихає дуло до рота й натискає гачок. Ми мовчки випиваємо зміст склянок.

- Хороший мужик був.

- Знав його?

- Вперше бачу.

- Тоді заберу собі костюм.

Йду на зупинку. На бігборді оновили рекламу: “До кінця світу лишилось 28600 днів” і Тедді бір без одного ока фоном. Підходжу до смітника, щоб викинути недопалок, там стоїть пара: молода дівчина, що курить якісь сліми й хлопець, який п”є пиво й паралельно брудно лається й кричить на дівчину. Вона дає йому ляпаса, він штовхає її під колеса автобуса, той підстрибує, ловлячи колесами тіло, й не зупиняючись їде далі по маршруту.

Хлопець викидає пляшку пива до смітника й покидає місце зйомки. Не встигнувши насолодитись уявною самітністю до мене підходить бабця, дивиться в очі й смачно, конденсуючи в вимові всю свою ненависть до самої себе, говорить лиш одне слово: “Мразь”. Дістає зі смітника пляшку, виливає залишки на мої білі кросівки, кладе її собі до сумки й видаляється. Я чекаю той же автобус, сідаю та їду додому.

Виходжу на своїй зупинці, мене чекає та ж дівчина. Вона курить свої сліми, тіло деформоване вагою й колесами автобуса. Трохи вище колін видно брудну криваву ручку ненародженого й темний слиз, що стікає по ногам, як і у всіх молодих мам, що палять в період вагітності. Вона плює мені в обличчя, проходить два метри й лягає серед полоси

. Заходжу в квартиру, як в хітових американських фільмах, не роздягаючись, я падаю в ліжко й засинаю.

Під стук класичного блюзу

Автори: Олексій Грицай, Олександр Ємець

переглянуто 5875 разів 948 користувачами