Коли у людей нема виходу,
їм нічого не залишається як їсти колючий кактус.
Бо виходу нема.
Вони жруть, він колиться у роті, а вони причмакують з насолодою.
Бо виходу нема.

Автор побажав лишитись інкогніто

Коротка і неясна мить вірності очей. Мить свободи.
Тоді коли ми зазираємо в душу.
Сльози та соплі.

З кожним днем спостерігаєш як вона стає дедалі холоднішою. Розумієш, аналізуєш і нічого не робиш.
Дійсно як кактус. За вікном знову дощ. Коли ти думаєш про те, як воно колись було – завжди починається дощ. А може це ти згадуєш те солодке минуле тільки тоді, коли небо починає плакати.

від штучного джерела світла тепла не чекають…
від тепла світло втікає… бо має дійсно більшу швидкість
(с) amopys

І сусіди зверху. Здається що вони не стінку сверлять, а на болюче реально оперують тобі мізки. Твір ні про що. Твір про короткотривалий проміжок часу наповнений буквальністю.
Через відчинене вікно на підлогу зривається дощ. Дивишся на її фотографію на стінці над компом. Десь зсередини лавиною находять відчуття. Поспішно відвертаєшся і фокусуєш зір на атаках найсвіжішої стихії, попередньо знаючи що не допоможе.
На вигнутому часом радянському підвіконні вже зібралась калюжа сирості.
Ось вона прориває свої межі і починає зливатись на підлогу. Дивишся на це й думаєш про причинно-наслідковість. А ще про показові розстріли перед адміністрацією міста.
Закінчились сигарети. Тягнешся до м`ятних цукерок і думаєш що пора вже дійсно
кидати курити.
І достатньо гризти кактус.
Дощ зупинився. Тільки віддалено гримить щось. Напевно обіцяє повернутись, якшо будеш себе погано поводити. Або ( що гірше) не подарує тобі традиційну матрьошку на Новий Рік [хай тільки спробує].
Як по сигналу, сусіди перестали свердлити. Перекур?
Ще раз вивчаєш її фото на стіні. Підходиш, знімаєш і кладеш в ящик. Довго дивишся на місце де висіла світлина. Кріпиш на те місце постер з Че.
Виключаєш комп, вдягаєш водонепроникні кросівки і йдеш в свіжість.
Телефон:
- Ало
- Привіт. Впізнав?
- М-ммм… Повинен?
- Ну-уу, ми з тобою минулого літа в таборі відпочавли, пам`ятаєш? Так от, я ось в Київ приїхала, Не покажеш мені місто?
- Та без проблем, от тільки сигарет візьму. Так ти де зараз?..

переглянуто 14244 разів 1672 користувачами